Блог вчителів англійської мови Злинської філії КЗ " Злинський ліцей" Ревви Г.І. та Ковальової Л.І. Наш блог для тих, хто цікавиться історією, культурою , традиціями країни, мова якої вивчається, а також для всіх тих, хто працює з дітьми
Сторінки
- Головна сторінка
- Країнознавство
- Мої уроки англійської
- Вільний час
- Позакласна робота
- Методична робота
- Орієнтири виховання
- Батьківська сторінка
- До серця кожної дитини
- Дистанційне навчання
- Еко - патруль
- Фотолітопис класу
- Нормативна документація вчителя
- Конкурс" Класний керівник 2016"
- МОВНИЙ ТАБІР " SMILE"
неділя, 12 липня 2015 р.
неділя, 5 липня 2015 р.
<iframe src='//padlet.com/embed/ny5m3lx2rxbe' frameborder='0' width='100%' height='480px' style='padding:0;margin:0;border:none'></iframe><div style='border-top:2px solid #a7d23a;padding:8px;margin:0;font-size:12px;text-align:right'><a href='http://padlet.com' style='color:#41555f;text-decoration:none'>Created with Padlet<img valign='middle' style='margin:0 0 0 10px;padding:0;border:none;width:16px;height:16px' src='http://padlet.com/favicon.ico'></a></div>
пʼятниця, 3 липня 2015 р.
четвер, 28 травня 2015 р.
пʼятниця, 22 травня 2015 р.
Мамина
вишиванка
Колись тобою вишиту сорочку
Ношу донині радо на плечах.
Вона, як вишня в нашому садочку,
Леліє вік в яскравих кольорах.
Вона узимку тіло зігріває,
А в спеку – в прохолоді береже,
Хоч полиняло полотно до краю
І стала пряжа тоншою уже.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
Нарешті спину я в житті розпрямив, –
Свою сорочку одягнувши знов,
Прикрашену умілими руками.
Тверезий нині, в юності - п’янкий,
Родився, кажеш, я у ній та виріс
Для друзів непідхоже говірким,
Для тебе, мамо, аж занадто щирий…
Прошу тебе – не гнівайся, не сердься
І за прозріння пізнє не жури, –
Неначе кров, киплять навколо серця
Твоїх надій нитяні кольори.
Вони мені свідоцтва незабутні
Твоїх одвічних помислів і мрій
Про те, щоб йшов нескорено - могутній
Весь вік свій у сорочці осяйній.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
На Україні спину я розпрямив, -
Сорочку милу одягнувши знов
Ту, що колись подарувала мама.
Тепер тверезий, в юності – п’янкий,
Я в ній родився отаким і виріс –
Для когось непідхоже говіркий,
Для тебе, рідна, споконвіку щирий…
Колись тобою вишиту сорочку
Ношу донині радо на плечах.
Вона, як вишня в нашому садочку,
Леліє вік в яскравих кольорах.
Вона узимку тіло зігріває,
А в спеку – в прохолоді береже,
Хоч полиняло полотно до краю
І стала пряжа тоншою уже.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
Нарешті спину я в житті розпрямив, –
Свою сорочку одягнувши знов,
Прикрашену умілими руками.
Тверезий нині, в юності - п’янкий,
Родився, кажеш, я у ній та виріс
Для друзів непідхоже говірким,
Для тебе, мамо, аж занадто щирий…
Прошу тебе – не гнівайся, не сердься
І за прозріння пізнє не жури, –
Неначе кров, киплять навколо серця
Твоїх надій нитяні кольори.
Вони мені свідоцтва незабутні
Твоїх одвічних помислів і мрій
Про те, щоб йшов нескорено - могутній
Весь вік свій у сорочці осяйній.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
На Україні спину я розпрямив, -
Сорочку милу одягнувши знов
Ту, що колись подарувала мама.
Тепер тверезий, в юності – п’янкий,
Я в ній родився отаким і виріс –
Для когось непідхоже говіркий,
Для тебе, рідна, споконвіку щирий…
Підписатися на:
Дописи (Atom)