Блог вчителів англійської мови Злинської філії КЗ " Злинський ліцей" Ревви Г.І. та Ковальової Л.І. Наш блог для тих, хто цікавиться історією, культурою , традиціями країни, мова якої вивчається, а також для всіх тих, хто працює з дітьми
Сторінки
- Головна сторінка
- Країнознавство
- Мої уроки англійської
- Вільний час
- Позакласна робота
- Методична робота
- Орієнтири виховання
- Батьківська сторінка
- До серця кожної дитини
- Дистанційне навчання
- Еко - патруль
- Фотолітопис класу
- Нормативна документація вчителя
- Конкурс" Класний керівник 2016"
- МОВНИЙ ТАБІР " SMILE"
четвер, 28 травня 2015 р.
пʼятниця, 22 травня 2015 р.
Мамина
вишиванка
Колись тобою вишиту сорочку
Ношу донині радо на плечах.
Вона, як вишня в нашому садочку,
Леліє вік в яскравих кольорах.
Вона узимку тіло зігріває,
А в спеку – в прохолоді береже,
Хоч полиняло полотно до краю
І стала пряжа тоншою уже.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
Нарешті спину я в житті розпрямив, –
Свою сорочку одягнувши знов,
Прикрашену умілими руками.
Тверезий нині, в юності - п’янкий,
Родився, кажеш, я у ній та виріс
Для друзів непідхоже говірким,
Для тебе, мамо, аж занадто щирий…
Прошу тебе – не гнівайся, не сердься
І за прозріння пізнє не жури, –
Неначе кров, киплять навколо серця
Твоїх надій нитяні кольори.
Вони мені свідоцтва незабутні
Твоїх одвічних помислів і мрій
Про те, щоб йшов нескорено - могутній
Весь вік свій у сорочці осяйній.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
На Україні спину я розпрямив, -
Сорочку милу одягнувши знов
Ту, що колись подарувала мама.
Тепер тверезий, в юності – п’янкий,
Я в ній родився отаким і виріс –
Для когось непідхоже говіркий,
Для тебе, рідна, споконвіку щирий…
Колись тобою вишиту сорочку
Ношу донині радо на плечах.
Вона, як вишня в нашому садочку,
Леліє вік в яскравих кольорах.
Вона узимку тіло зігріває,
А в спеку – в прохолоді береже,
Хоч полиняло полотно до краю
І стала пряжа тоншою уже.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
Нарешті спину я в житті розпрямив, –
Свою сорочку одягнувши знов,
Прикрашену умілими руками.
Тверезий нині, в юності - п’янкий,
Родився, кажеш, я у ній та виріс
Для друзів непідхоже говірким,
Для тебе, мамо, аж занадто щирий…
Прошу тебе – не гнівайся, не сердься
І за прозріння пізнє не жури, –
Неначе кров, киплять навколо серця
Твоїх надій нитяні кольори.
Вони мені свідоцтва незабутні
Твоїх одвічних помислів і мрій
Про те, щоб йшов нескорено - могутній
Весь вік свій у сорочці осяйній.
Між пасовиськ одвічних і дібров,
На Україні спину я розпрямив, -
Сорочку милу одягнувши знов
Ту, що колись подарувала мама.
Тепер тверезий, в юності – п’янкий,
Я в ній родився отаким і виріс –
Для когось непідхоже говіркий,
Для тебе, рідна, споконвіку щирий…
середа, 6 травня 2015 р.
понеділок, 20 квітня 2015 р.
ВИХОВНА ГОДИНА ДО РІЧНИЦІ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
Чорнобильська трагедія - одвічний слід на Україні
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
Підписатися на:
Дописи (Atom)